ШКОЛУ СТВОРЮЄ ВЧИТЕЛЬ

Доповідь до педради

учителя біології   

Козарик О. О.

     Нинішній етап розвитку української освітньої галузі характеризується кардинальними змінами, зумовленими, з одного боку, сформованими й міцно утримуваними традиціями радянської освіти, з іншого – соціально-економічними й політичними умовами, які дають чітко зрозуміти, що ізольовано, відокремлено українська освітня система не зможе повноцінно функціонувати, забезпечуючи підготовку конкурентоспроможного фахівця міждержавного рівня.

      У сучасних соціально-економічних умовах розвитку суспільства спостерігаються характерні для ринкової економіки тенденції, облік яких необхідний у роботі школи нашої країни. Так, перша з тенденцій – це розшарування соціальних верств суспільства, яке призводить до диференціації загальноосвітніх шкіл (державні, спеціалізовані – школи з пріоритетним здійсненням одного або декількох напрямків розвитку дітей: інтелектуального, художньо-естетичного, іноземні мови; приватні, комерційні, гімназії, ліцеї і та ін.). Таким чином, сучасні школи багатофункціональні, різнотипні, вільні у виборі пріоритетного напрямку навчально-виховного процесу та використанні освітніх програм. Друга тенденція полягає у виникненні нової категорії споживачів, які використовують послуги індивідуальних учителів, таким чином створюючи конкуренцію у сфері надання шкільних послуг. 

      Вчитель як суспільний діяч і просвітитель завжди відігравав активну роль у  розвитку  суспільства.

АВТОРИТЕТ УЧИТЕЛЯ

    Авторитет учителя є одним із наріжних каменів педагогічної діяльності. Звісно, авторитет потрібно за­воювати, і робити це слід від першого дня перебування в освітньому закладі.

Здобуваємо авторитет

     Сутність, специфічні особливості й функції влас­ного педагогічного авторитету обумовлені тим, що багато дитячих очей як рентгеном наскрізь просвічу­ють і виявляють моральний стан особистості педаго­га. У сучасного вчителя-вихователя немає іншого мо­рального вибору, крім чистоти, щирості, відкритості й прямоти. Інакше вчитель неминуче втрачає свій вплив на дітей і право бути їхнім вихователем.           Суть педагогічного авторитету полягає в постійному роз­витку педагогом у собі цивільної, творчої, людської особистості, справжньої духовності та інтелігентнос­ті. Дитина авансує педагогові свої повагу, довіру, при­хильність, зважаючи на природне припущення про ви­сокі якості його особистості.

     Справжній авторитет не можна отримати та уза­конити «зверху», його можна тільки заслужити чесною й завзятою працею. Існує думка, що посада вчителя сама по собі забезпечує йому авторитет серед учнів, проте це не так. У наш складний час посадовий авторитет повністю замінений авторитетом особистісним.

Через це розрізняють авторитет ролі, тобто авто­ритет влади, і владу авторитету. Якщо перший даєть­ся посадою вчителя, то другий є результатом тривалих взаємин. Авторитет посади не є надійним, він швид­коплинний, якщо не підкріплюється владою особис­тості, добровільним визнанням школярами професі­оналізму вчителя.

     Серед професійних особливостей авторитетного вчителя важливе місце посідає педагогічна майстер­ність, під якою розуміється комплекс властивостей особистості, що забезпечує високий рівень самоорга­нізації професійної діяльності. Авторитетний педагог має ерудицію в широкому діапазоні: це досконале розуміння свого предмета, відмінне знання багатьох інших предметів або орієнтування в них. Це й по­інформованість (іноді захоплення) у різних галузях мистецтва. Це стосується і володіння мовами, знань техніки, спорту, політики, багатьох побутових питань тощо. Такого педагога називають ерудитом (від лат. eruditio - ученість, освіченість; «ходяча енциклопе­дія»). Ерудиція досягається постійною самоосвітою. Педагогічна майстерність містить високе мистецтво навчання й виховання, що учитель постійно підвищує, шліфує, невпинно вдосконалює, критично осмислюю­чи свій досвід і опановуючи кращий досвід колег.

   Питання про педагогічну майстерність - об'ємне, самостійне та важливе. Ми згадуємо про нього тільки для розуміння зв'язку з авторитетом учителя.

    Природно, авторитет має вчитель, який володіє ви­соким і вищим рівнем якості навчально-виховної робо­ти. Авторитетний учитель - комунікабельний, високо­культурний (тактовний, поважний до співрозмовника, уміє вислухати його, переконати в чомусь фактами).

   Такий учитель розуміє й сам використовує жарт, гумор, дружній шарж; уміє не помітити збентеженість співрозмовника, якщо таке трапиться; розкутий, на­віть у малознайомій компанії може стати активним співрозмовником.

    На авторитет педагога впливає також його цивіль­на характеристика: чи чесна і порядна він людина, чи приємний сусід по будинку, чи гарний сім'янин, чи відповідальний батько та ін.

                                         ІМІДЖ  ВЧИТЕЛЯ

Імідж - це уявлення про людину, що складаються на основі її зовнішнього вигляду, звичок, манери го­ворити, менталітету, учинків та ін.

Складові іміджу

1.                 Образ (те, що виникає із появою людини в колек­тиві й залишається, коли людина йде).

2.                 Зовнішній аспект (манери, хода, жести, міміка, одяг, зачіска).

3.                 Внутрішній аспект (інтелект, думки, ерудиція, ду­ховність, інтереси).

4.                 Процесуальний аспект (темперамент, темп, плас­тичність, діяльність, емоції).

5.                 Основа іміджу (позиції, настанови, легенда)- повинна відповідати психології переможця:

-                     висока самооцінка;

-                     оптимізм;

-                     віра в добро;

-                     уміння відчувати те, що відбувається, й бути при­четним до цього;

-                     уміння змінюватися, сприймати нове.

Види іміджу

1.                        Сприйманий - це те, як нас бачать інші, як до нас ставляться.

2.                        Необхідний:

-                     особистісний (образ людини з її внутрішніми якос­тями);

-                     професійний (образ людини в професійній харак­теристиці).

Імідж педагога має певний набір характеристик або компонентів, що його формують.

                                              Характеристики іміджу

1.Професійна компетентність

Професійна компетентність - це володіння необхідними знаннями, уміннями, навичками, що визначають сформованість педагогічної діяль­ності, спілкування й особистості як носія певних цінностей та ідеалів.

2. Педагогічна ерудиція - це своєрідний запас знань, що учитель застосовує для розв'язання педагогіч­них ситуацій як сукупність зовнішніх і внутрішніх умов. Педагогічна ситуація визначається самим педагогом у взаємодії з учнями й взаємодії шко­лярів між собою.

3. Педагогічне мислення й інтуїція необхідні вчителеві для передбачення розвитку ситуації без повного її аналізу.

4. Педагогічна рефлексія - це здатність учителя подумки уявити ситуацію, що виникла в дитини, і на цій основі скласти уявлення про себе. Педа­гогічна рефлексія дозволяє відповісти на питання: «Що в мене вийшло?», «Що не вдалося?», «Як зро­бити, щоб було ще краще?».

5. Педагогічна імпровізація допоможе вчителеві зна­йти несподівані рішення й миттєве втілення. Педа­гогічний імпровізації властива миттєвість, єдність інтуїтивного й логічного.

6. Педагогічне спілкування, що є і компонентом про­фесійної компетентності, і компонентом іміджу вчителя, спрямоване на створення сприятливого психологічного клімату на уроці.

    Зрозуміло, що в основі іміджу лежить реалізація особистістю своїх потенційних можливостей, тобто реалізація «Я-концепції». Імідж не може бути самоціллю, як і не може повноцінно функціонувати замкнено в межах особистості. 

   Імідж повинен знайти власне існування, стати окремою цінністю і використовуватися не лише при слушній нагоді, а бути основою професійного розвитку вчителя. Імідж не малюнок, не калька, не розроблене в найдрібніших деталях точне зображення, а певна система складових що стає підґрунтям для формування враження про фахівця. 

     Кожен з нас створює певний образ – імідж – уявлення про людину, що складається на основі її зовнішнього вигляду, звичок, манери говорити, менталітету, вчинків та ін.

Імідж знаходиться в ряду таких понять, як рейтинг, репутація, популярність, престиж, авторитет та ін.

     Тому можна вважати, що імідж людини – це думка про неї в групи людей у результаті сформованого в їхній психіці образу цієї людини, який виник унаслідок прямого їх контакту з нею або внаслідок отриманої про неї інформації від інших людей . 

                               Педагогічні здібності    

1.Організаторські: вимогливість; самокритичність; тощо.

2. Дидактичні: володіння предметом та методикою викладання; педагогічна техніка.

3. Перцептивні: вміння проникати в духовний світ дитини, виявляти особливості психіки (спостережливість, співпереживання тощо).

4. Комунікативні: вміння будувати взаємостосунки з учнями, колегами, батьками (відкритість, чуйність, тактовність тощо).

5. Сугестивні: вміння впливати на інших (справедливість, емоційність).

6. Дослідницькі: вміння розуміти й адекватно оцінювати педагогічні ситуації.

7. Науково-пізнавальні: здатність до оволодіння інформацією, знаннями з відповідної галузі науки.

8. Особистісні: громадянська відповідальність, самовідданість професії, моральність, гуманізм, тощо.

      Отже, сучасний учитель повинен поєднувати в собі як риси власне вихователя (опіка, заміна матері), так і риси вчителя. Це, безперечно, знайшло відображення в професійному іміджі, який став більш індивідуалізованим. Усе це робить проблему іміджу сучасного педагога в освітній практиці шкіл актуальною, що вимагає пильної уваги не тільки з боку тих, хто її розробляє, але й тих, хто хоче бути успішним у своїй професійній педагогічній діяльності. Зважаючи на сказане вище, метою нашої статті є обґрунтування актуальності проблеми дослідження іміджу сучасного вчителя, виокремлення основних напрямків подальшої роботи над окресленою темою.